Вільям Шекспір

«Босоніж біга, ллє в огонь наосліп

Болючі сльози, замість діадеми

Ганчірка на чолі; а замість шат,

Округ усохлих многоплідних чресел,

Верета, напнута в жаху розпуки.

Хто б бачив це, той язиком чумним

Посіяв замах би на власть Фортуни!

Якби ж боги дивилися на неї,

Коли їй на очу скажений Пірр

Злим тішивсь ділом, сікши труп царя,

То зойк страшний, що вирвавсь у Гекуби, —

Як смертне їх зворушує хоч трохи, —

Залив би слізьми жар очей небесних

І збурив би богів».

Хай краще смерть від лютої злоби,

Ніж довгий вік без ніжності твоєї.

О, в наших снах більш правди, ніж в словах!

Світ пожалій, не зводь красу до гробу:

Віддай природі борг — свою подобу!

Чи ж то людина, хто найбільшим благом
Вважає їжу й сон? Тварина, й годі.
Творець, який думками наділив нас, —
Що бачить крізь віки, дав не на те
Нам здібності та богорівний розум,
Щоб гнив він у безділлі.

Вкажи — й того носитиму я в серці,
Назавжди він заволодіє ним,
Так, як і ти.

Які ще у вас справи до нас?
Розенкранц
Мій принце, ви колись любили мене.

Ви збираєтесь грати на мені; вам здається, що ви знаєте мої клапани; вам хотілось би витиснути з мене голос моєї таємниці; вам хотілось би видобути з мене всі звуки від найнижчої моєї ноти до найвищої. А оцей невеличкий інструмент, у якому стільки музики і який має такий чудовий голос, ви не годні змусити говорити. Господи! Невже ви гадаєте, що на мені легше грати, ніж на цій дудочці? Зовіть мене яким хочете інструментом: ви зможете хіба що розладнати мене, але не заграти на мені.

Гамлет
Бачите ви он ту хмарку, що так нагадує верблюда?
Полоній
Далебі, чисто як верблюд.
Гамлет
По-моєму, схоже на ласицю.
Полоній
Справді, спина точнісінько як у ласиці.
Гамлет
Або як у кита?[67]
Полоній
Достеменно як у кита.
Гамлет
То я зараз до матері прийду.
(Вбік)
Вони так справді зведуть мене з глузду.

Ви, мамо, скривдили мойого батька.